| обу́рений1 – дієприкметник | ||||
| (розгніваний) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обу́рений | обу́рена | обу́рене | обу́рені |
| родовий | обу́реного | обу́реної | обу́реного | обу́рених |
| давальний | обу́реному | обу́реній | обу́реному | обу́реним |
| знахідний | обу́рений, обу́реного | обу́рену | обу́рене | обу́рені, обу́рених |
| орудний | обу́реним | обу́реною | обу́реним | обу́реними |
| місцевий | на/в обу́реному, обу́ренім | на/в обу́реній | на/в обу́реному, обу́ренім | на/в обу́рених |