| | | | |
| обшмато́ваний1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: обшмата”ти) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | обшмато́ваний | обшмато́вана | обшмато́ване | обшмато́вані |
| родовий | обшмато́ваного | обшмато́ваної | обшмато́ваного | обшмато́ваних |
| давальний | обшмато́ваному | обшмато́ваній | обшмато́ваному | обшмато́ваним |
| знахідний | обшмато́ваний, обшмато́ваного | обшмато́вану | обшмато́ване | обшмато́вані, обшмато́ваних |
| орудний | обшмато́ваним | обшмато́ваною | обшмато́ваним | обшмато́ваними |
| місцевий | на/в обшмато́ваному, обшмато́ванім | на/в обшмато́ваній | на/в обшмато́ваному, обшмато́ванім | на/в обшмато́ваних |
| | | | |
| [розм.] | | | | |
