| об’ю́шений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | об’ю́шений | об’ю́шена | об’ю́шене | об’ю́шені |
| родовий | об’ю́шеного | об’ю́шеної | об’ю́шеного | об’ю́шених |
| давальний | об’ю́шеному | об’ю́шеній | об’ю́шеному | об’ю́шеним |
| знахідний | об’ю́шений, об’ю́шеного | об’ю́шену | об’ю́шене | об’ю́шені, об’ю́шених |
| орудний | об’ю́шеним | об’ю́шеною | об’ю́шеним | об’ю́шеними |
| місцевий | на/в об’ю́шеному, об’ю́шенім | на/в об’ю́шеній | на/в об’ю́шеному, об’ю́шенім | на/в об’ю́шених |