| обімлі́лий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обімлі́лий | обімлі́ла | обімлі́ле | обімлі́лі |
| родовий | обімлі́лого | обімлі́лої | обімлі́лого | обімлі́лих |
| давальний | обімлі́лому | обімлі́лій | обімлі́лому | обімлі́лим |
| знахідний | обімлі́лий, обімлі́лого | обімлі́лу | обімлі́ле | обімлі́лі, обімлі́лих |
| орудний | обімлі́лим | обімлі́лою | обімлі́лим | обімлі́лими |
| місцевий | на/в обімлі́лому, обімлі́лім | на/в обімлі́лій | на/в обімлі́лому, обімлі́лім | на/в обімлі́лих |
| [рідко] | ||||