| обі́рваний1 – дієприкметник | ||||
| (від: обірва”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обі́рваний | обі́рвана | обі́рване | обі́рвані |
| родовий | обі́рваного | обі́рваної | обі́рваного | обі́рваних |
| давальний | обі́рваному | обі́рваній | обі́рваному | обі́рваним |
| знахідний | обі́рваний, обі́рваного | обі́рвану | обі́рване | обі́рвані, обі́рваних |
| орудний | обі́рваним | обі́рваною | обі́рваним | обі́рваними |
| місцевий | на/в обі́рваному, обі́рванім | на/в обі́рваній | на/в обі́рваному, обі́рванім | на/в обі́рваних |