| | |
| обі́цювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обі́цювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обі́цюймо |
| 2 особа | обі́цюй | обі́цюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обі́цюватиму | обі́цюватимемо, обі́цюватимем |
| 2 особа | обі́цюватимеш | обі́цюватимете |
| 3 особа | обі́цюватиме | обі́цюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обі́цюю | обі́цюємо, обі́цюєм |
| 2 особа | обі́цюєш | обі́цюєте |
| 3 особа | обі́цює | обі́цюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обі́цюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обі́цював | обі́цювали |
| жін. р. | обі́цювала |
| сер. р. | обі́цювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| обі́цюваний |
| Безособова форма |
| обі́цювано |
| Дієприслівник |
| обі́цювавши |