| | |
| обіща́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| [розм.] | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | обіща́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обіща́ймо |
| 2 особа | обіща́й | обіща́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіща́тиму | обіща́тимемо, обіща́тимем |
| 2 особа | обіща́тимеш | обіща́тимете |
| 3 особа | обіща́тиме | обіща́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обіща́ю | обіща́ємо, обіща́єм |
| 2 особа | обіща́єш | обіща́єте |
| 3 особа | обіща́є | обіща́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| обіща́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обіща́в | обіща́ли |
| жін. р. | обіща́ла |
| сер. р. | обіща́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| обіща́вши |
