| одереві́лий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | одереві́лий | одереві́ла | одереві́ле | одереві́лі |
| родовий | одереві́лого | одереві́лої | одереві́лого | одереві́лих |
| давальний | одереві́лому | одереві́лій | одереві́лому | одереві́лим |
| знахідний | одереві́лий, одереві́лого | одереві́лу | одереві́ле | одереві́лі, одереві́лих |
| орудний | одереві́лим | одереві́лою | одереві́лим | одереві́лими |
| місцевий | на/в одереві́лому, одереві́лім | на/в одереві́лій | на/в одереві́лому, одереві́лім | на/в одереві́лих |
| [рідко] | ||||