| одлупи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (відокремити, зняти з чого-небудь – про кору, фарбу; відлупцювати – розм.) | ||
| Інфінітив | одлупи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | одлупі́мо, одлупі́м | |
| 2 особа | одлупи́ | одлупі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | одлуплю́ | одлу́пимо, одлу́пим |
| 2 особа | одлу́пиш | одлу́пите |
| 3 особа | одлу́пить | одлу́плять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | одлупи́в | одлупи́ли |
| жін.р. | одлупи́ла | |
| сер.р. | одлупи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| одлу́плений | ||
| Безособова форма | ||
| одлу́плено | ||
| Дієприслівник | ||
| одлупи́вши | ||