| оса́дкуватий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | оса́дкуватий | оса́дкувата | оса́дкувате | оса́дкуваті |
| родовий | оса́дкуватого | оса́дкуватої | оса́дкуватого | оса́дкуватих |
| давальний | оса́дкуватому | оса́дкуватій | оса́дкуватому | оса́дкуватим |
| знахідний | оса́дкуватий, оса́дкуватого | оса́дкувату | оса́дкувате | оса́дкуваті, оса́дкуватих |
| орудний | оса́дкуватим | оса́дкуватою | оса́дкуватим | оса́дкуватими |
| місцевий | на/в оса́дкуватому, оса́дкуватім | на/в оса́дкуватій | на/в оса́дкуватому, оса́дкуватім | на/в оса́дкуватих |
| [рідко] | ||||