| | |
| осно́вуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осно́вуватися, осно́вуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осно́вуймося, осно́вуймось |
| 2 особа | осно́вуйся, осно́вуйсь | осно́вуйтеся, осно́вуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осно́вуватимуся, осно́вуватимусь | осно́вуватимемося, осно́вуватимемось, осно́вуватимемся |
| 2 особа | осно́вуватимешся | осно́вуватиметеся, осно́вуватиметесь |
| 3 особа | осно́вуватиметься | осно́вуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осно́вуюся, осно́вуюсь | осно́вуємося, осно́вуємось, осно́вуємся |
| 2 особа | осно́вуєшся | осно́вуєтеся, осно́вуєтесь |
| 3 особа | осно́вується | осно́вуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осно́вуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осно́вувався, осно́вувавсь | осно́вувалися, осно́вувались |
| жін. р. | осно́вувалася, осно́вувалась |
| сер. р. | осно́вувалося, осно́вувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осно́вувавшись |
