| | |
| осту́джувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осту́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осту́джуймо |
| 2 особа | осту́джуй | осту́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осту́джуватиму | осту́джуватимемо, осту́джуватимем |
| 2 особа | осту́джуватимеш | осту́джуватимете |
| 3 особа | осту́джуватиме | осту́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осту́джую | осту́джуємо, осту́джуєм |
| 2 особа | осту́джуєш | осту́джуєте |
| 3 особа | осту́джує | осту́джують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осту́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осту́джував | осту́джували |
| жін. р. | осту́джувала |
| сер. р. | осту́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осту́джувавши |
