| о́сячий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | о́сячий | о́сяча | о́сяче | о́сячі |
| родовий | о́сячого | о́сячої | о́сячого | о́сячих |
| давальний | о́сячому | о́сячій | о́сячому | о́сячим |
| знахідний | о́сячий, о́сячого | о́сячу | о́сяче | о́сячі, о́сячих |
| орудний | о́сячим | о́сячою | о́сячим | о́сячими |
| місцевий | на/в о́сячому, о́сячім | на/в о́сячій | на/в о́сячому, о́сячім | на/в о́сячих |
| [вживається переважно у фразеологізмах] | ||||