| отря́хуватий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | отря́хуватий | отря́хувата | отря́хувате | отря́хуваті |
| родовий | отря́хуватого | отря́хуватої | отря́хуватого | отря́хуватих |
| давальний | отря́хуватому | отря́хуватій | отря́хуватому | отря́хуватим |
| знахідний | отря́хуватий | отря́хувату | отря́хувате | отря́хуваті |
| орудний | отря́хуватим | отря́хуватою | отря́хуватим | отря́хуватими |
| місцевий | на/в отря́хуватому, отря́хуватім | на/в отря́хуватій | на/в отря́хуватому, отря́хуватім | на/в отря́хуватих |
| [діал.] | ||||