| | |
| падлю́чити – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | падлю́чити |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | падлю́чмо |
| 2 особа | падлю́ч | падлю́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | падлю́читиму | падлю́читимемо, падлю́читимем |
| 2 особа | падлю́читимеш | падлю́читимете |
| 3 особа | падлю́читиме | падлю́читимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | падлю́чу | падлю́чимо, падлю́чим |
| 2 особа | падлю́чиш | падлю́чите |
| 3 особа | падлю́чить | падлю́чать |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| падлю́чачи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | падлю́чив | падлю́чили |
| жін. р. | падлю́чила |
| сер. р. | падлю́чило |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| падлю́чивши |
