| | |
| плюскота́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | плюскота́тися, плюскота́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | плюскочі́мося, плюскочі́мось, плюскочі́мся |
| 2 особа | плюскочи́ся, плюскочи́сь | плюскочі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | плюскота́тимуся, плюскота́тимусь | плюскота́тимемося, плюскота́тимемось, плюскота́тимемся |
| 2 особа | плюскота́тимешся | плюскота́тиметеся, плюскота́тиметесь |
| 3 особа | плюскота́тиметься | плюскота́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | плюскочу́ся, плюскочу́сь | плюско́чемося, плюско́чемось, плюско́чемся |
| 2 особа | плюско́чешся | плюско́четеся, плюско́четесь |
| 3 особа | плюско́четься | плюско́чуться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| плюско́чучись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | плюскота́вся, плюскота́всь | плюскота́лися, плюскота́лись |
| жін. р. | плюскота́лася, плюскота́лась |
| сер. р. | плюскота́лося, плюскота́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| плюскота́вшись |
