побі́дний1 – прикметник | ||||
(переможний) | ||||
відмінок | однина | множина | ||
чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
називний | побі́дний | побі́дна | побі́дне | побі́дні |
родовий | побі́дного | побі́дної | побі́дного | побі́дних |
давальний | побі́дному | побі́дній | побі́дному | побі́дним |
знахідний | побі́дний, побі́дного | побі́дну | побі́дне | побі́дні, побі́дних |
орудний | побі́дним | побі́дною | побі́дним | побі́дними |
місцевий | на/у побі́дному, побі́днім | на/у побі́дній | на/у побі́дному, побі́днім | на/у побі́дних |
[арх.] |