| | |
| поводи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (довго водитися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поводи́тися, поводи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поводі́мося, поводі́мось, поводі́мся |
| 2 особа | поводи́ся, поводи́сь | поводі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поводжу́ся, поводжу́сь | пово́димося, пово́димось, пово́димся |
| 2 особа | пово́дишся | пово́дитеся, пово́дитесь |
| 3 особа | пово́диться | пово́дяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поводи́вся, поводи́всь | поводи́лися, поводи́лись |
| жін.р. | поводи́лася, поводи́лась |
| сер.р. | поводи́лося, поводи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поводи́вшись |
