| повідчи́нювати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | повідчи́нювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | повідчи́нюймо | |
| 2 особа | повідчи́нюй | повідчи́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | повідчи́нюю | повідчи́нюємо, повідчи́нюєм |
| 2 особа | повідчи́нюєш | повідчи́нюєте |
| 3 особа | повідчи́нює | повідчи́нюють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | повідчи́нював | повідчи́нювали |
| жін.р. | повідчи́нювала | |
| сер.р. | повідчи́нювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| повідчи́нюваний | ||
| Безособова форма | ||
| повідчи́нювано | ||
| Дієприслівник | ||
| повідчи́нювавши | ||