| повідчиня́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | повідчиня́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | повідчиня́ймо | |
| 2 особа | повідчиня́й | повідчиня́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | повідчиня́ю | повідчиня́ємо, повідчиня́єм |
| 2 особа | повідчиня́єш | повідчиня́єте |
| 3 особа | повідчиня́є | повідчиня́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | повідчиня́в | повідчиня́ли |
| жін.р. | повідчиня́ла | |
| сер.р. | повідчиня́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| повідчиня́вши | ||