| позасму́чувати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | позасму́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | позасму́чуймо | |
| 2 особа | позасму́чуй | позасму́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | позасму́чую | позасму́чуємо, позасму́чуєм |
| 2 особа | позасму́чуєш | позасму́чуєте |
| 3 особа | позасму́чує | позасму́чують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | позасму́чував | позасму́чували |
| жін.р. | позасму́чувала | |
| сер.р. | позасму́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| позасму́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| позасму́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| позасму́чувавши | ||