| поколо́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розсікти; колоти деякий час) | ||
| Інфінітив | поколо́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поколі́мо, поколі́м | |
| 2 особа | поколи́ | поколі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поколю́ | поко́лемо, поко́лем |
| 2 особа | поко́леш | поко́лете |
| 3 особа | поко́ле | поко́лють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поколо́в | поколо́ли |
| жін.р. | поколо́ла | |
| сер.р. | поколо́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| поко́лений, поко́лотий | ||
| Безособова форма | ||
| поко́лено, поко́лото | ||
| Дієприслівник | ||
| поколо́вши | ||