| | |
| покоти́тися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (почати рухатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | покоти́тися, покоти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | покоті́мося, покоті́мось, покоті́мся |
| 2 особа | покоти́ся, покоти́сь | покоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | покочу́ся, покочу́сь | поко́тимося, поко́тимось, поко́тимся |
| 2 особа | поко́тишся | поко́титеся, поко́титесь |
| 3 особа | поко́титься | поко́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | покоти́вся, покоти́всь | покоти́лися, покоти́лись |
| жін.р. | покоти́лася, покоти́лась |
| сер.р. | покоти́лося, покоти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| покоти́вшись |
