| поле́глий1 – дієприкметник | ||||
| (від: полягти” – загинути) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | поле́глий | поле́гла | поле́гле | поле́глі |
| родовий | поле́глого | поле́глої | поле́глого | поле́глих |
| давальний | поле́глому | поле́глій | поле́глому | поле́глим |
| знахідний | поле́глий, поле́глого | поле́глу | поле́гле | поле́глі, поле́глих |
| орудний | поле́глим | поле́глою | поле́глим | поле́глими |
| місцевий | на/у поле́глому, поле́глім | на/у поле́глій | на/у поле́глому, поле́глім | на/у поле́глих |