| полігалі́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | полігалі́нний | полігалі́нна | полігалі́нне | полігалі́нні |
| родовий | полігалі́нного | полігалі́нної | полігалі́нного | полігалі́нних |
| давальний | полігалі́нному | полігалі́нній | полігалі́нному | полігалі́нним |
| знахідний | полігалі́нний | полігалі́нну | полігалі́нне | полігалі́нні |
| орудний | полігалі́нним | полігалі́нною | полігалі́нним | полігалі́нними |
| місцевий | на/у полігалі́нному, полігалі́ннім | на/у полігалі́нній | на/у полігалі́нному, полігалі́ннім | на/у полігалі́нних |