| | |
| полічи́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (полікуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | полічи́тися, полічи́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | полічі́мося, полічі́мось, полічі́мся |
| 2 особа | полічи́ся, полічи́сь | полічі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | полічу́ся, полічу́сь | полі́чимося, полі́чимось, полі́чимся |
| 2 особа | полі́чишся | полі́читеся, полі́читесь |
| 3 особа | полі́читься | полі́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | полічи́вся, полічи́всь | полічи́лися, полічи́лись |
| жін.р. | полічи́лася, полічи́лась |
| сер.р. | полічи́лося, полічи́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| полічи́вшись |
