| помічни́й – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | помічни́й | помічна́ | помічне́ | помічні́ |
| родовий | помічно́го | помічно́ї | помічно́го | помічни́х |
| давальний | помічно́му | помічні́й | помічно́му | помічни́м |
| знахідний | помічни́й, помічно́го | помічну́ | помічне́ | помічні́, помічни́х |
| орудний | помічни́м | помічно́ю | помічни́м | помічни́ми |
| місцевий | на/у помічно́му, помічні́м | на/у помічні́й | на/у помічно́му, помічні́м | на/у помічни́х |
| [розм.] | ||||