| попо́лотий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | попо́лотий | попо́лота | попо́лоте | попо́лоті |
| родовий | попо́лотого | попо́лотої | попо́лотого | попо́лотих |
| давальний | попо́лотому | попо́лотій | попо́лотому | попо́лотим |
| знахідний | попо́лотий | попо́лоту | попо́лоте | попо́лоті |
| орудний | попо́лотим | попо́лотою | попо́лотим | попо́лотими |
| місцевий | на/у попо́лотому, попо́лотім | на/у попо́лотій | на/у попо́лотому, попо́лотім | на/у попо́лотих |