| | |
| посу́джувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | посу́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | посу́джуймо |
| 2 особа | посу́джуй | посу́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | посу́джуватиму | посу́джуватимемо, посу́джуватимем |
| 2 особа | посу́джуватимеш | посу́джуватимете |
| 3 особа | посу́джуватиме | посу́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | посу́джую | посу́джуємо, посу́джуєм |
| 2 особа | посу́джуєш | посу́джуєте |
| 3 особа | посу́джує | посу́джують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| посу́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | посу́джував | посу́джували |
| жін. р. | посу́джувала |
| сер. р. | посу́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| посу́джувавши |
