| потурля́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (накидати, наштовхати) | ||
| Інфінітив | потурля́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | потурля́ймо | |
| 2 особа | потурля́й | потурля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | потурля́ю | потурля́ємо, потурля́єм |
| 2 особа | потурля́єш | потурля́єте |
| 3 особа | потурля́є | потурля́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | потурля́в | потурля́ли |
| жін.р. | потурля́ла | |
| сер.р. | потурля́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| потурля́вши | ||
| [розм.] | ||