| потьма́ри́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | потьма́ри́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | потьма́рмо, потьмарі́мо, потьмарі́м | |
| 2 особа | потьма́р, потьмари́ | потьма́рте, потьмарі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | потьма́рю́ | потьма́римо́, потьма́ри́м |
| 2 особа | потьма́ри́ш | потьма́рите́ |
| 3 особа | потьма́ри́ть | потьма́ря́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | потьма́ри́в | потьма́ри́ли |
| жін.р. | потьма́ри́ла | |
| сер.р. | потьма́ри́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| потьма́рений | ||
| Безособова форма | ||
| потьма́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| потьма́ри́вши | ||
| [форми з наголосом на суфіксі: ‘потьмари”ти’ вживаються рідко] | ||