| | |
| почини́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (поробитися; удати з себе кого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | почини́тися, почини́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | почині́мося, почині́мось, почині́мся |
| 2 особа | почини́ся, почини́сь | почині́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | починю́ся, починю́сь | починимо́ся, починимо́сь, почини́мся |
| 2 особа | почини́шся | почините́ся, почините́сь |
| 3 особа | почини́ться | починя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | почини́вся, почини́всь | почини́лися, почини́лись |
| жін.р. | почини́лася, почини́лась |
| сер.р. | почини́лося, почини́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| почини́вшись |
| | |
| [рідко] | | |
