| правотво́рення – іменник середнього роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | правотво́рення | |
| родовий | правотво́рення | |
| давальний | правотво́ренню | |
| знахідний | правотво́рення | |
| орудний | правотво́ренням | |
| місцевий | на/у правотво́ренні, правотво́ренню | |
| кличний | правотво́рення* |