| привіко́нний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | привіко́нний | привіко́нна | привіко́нне | привіко́нні |
| родовий | привіко́нного | привіко́нної | привіко́нного | привіко́нних |
| давальний | привіко́нному | привіко́нній | привіко́нному | привіко́нним |
| знахідний | привіко́нний | привіко́нну | привіко́нне | привіко́нні |
| орудний | привіко́нним | привіко́нною | привіко́нним | привіко́нними |
| місцевий | на/у привіко́нному, привіко́ннім | на/у привіко́нній | на/у привіко́нному, привіко́ннім | на/у привіко́нних |