| присі́лий1 – дієприкметник | ||||
| (від: присісти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | присі́лий | присі́ла | присі́ле | присі́лі |
| родовий | присі́лого | присі́лої | присі́лого | присі́лих |
| давальний | присі́лому | присі́лій | присі́лому | присі́лим |
| знахідний | присі́лий, присі́лого | присі́лу | присі́ле | присі́лі, присі́лих |
| орудний | присі́лим | присі́лою | присі́лим | присі́лими |
| місцевий | на/у присі́лому, присі́лім | на/у присі́лій | на/у присі́лому, присі́лім | на/у присі́лих |
| [розм.] | ||||