| | |
| проколиха́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проколиха́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проколиші́мо, проколиха́ймо, проколиші́м |
| 2 особа | проколиши́, проколиха́й | проколиші́ть, проколиха́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проколишу́, проколиха́ю | проколи́шемо, проколи́шем, проколиха́ємо, проколиха́єм |
| 2 особа | проколи́шеш, проколиха́єш | проколи́шете, проколиха́єте |
| 3 особа | проколи́ше, проколиха́є | проколи́шуть, проколиха́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | проколиха́в | проколиха́ли |
| жін.р. | проколиха́ла |
| сер.р. | проколиха́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| проколи́ханий |
| Безособова форма |
| проколи́хано |
| Дієприслівник |
| проколиха́вши |
