| просочи́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (просякнути) | ||
| Інфінітив | просочи́тися, просочи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | просочи́ться | просоча́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | просочи́вся, просочи́всь | просочи́лися, просочи́лись |
| жін.р. | просочи́лася, просочи́лась | |
| сер.р. | просочи́лося, просочи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| просочи́вшись | ||