| | |
| прострі́лювати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (пробивати пострілом наскрізь; обстрілювати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прострі́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прострі́люймо |
| 2 особа | прострі́люй | прострі́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прострі́люватиму | прострі́люватимемо, прострі́люватимем |
| 2 особа | прострі́люватимеш | прострі́люватимете |
| 3 особа | прострі́люватиме | прострі́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прострі́люю | прострі́люємо, прострі́люєм |
| 2 особа | прострі́люєш | прострі́люєте |
| 3 особа | прострі́лює | прострі́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прострі́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прострі́лював | прострі́лювали |
| жін. р. | прострі́лювала |
| сер. р. | прострі́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| прострі́люваний |
| Безособова форма |
| прострі́лювано |
| Дієприслівник |
| прострі́лювавши |
