| | |
| проу́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проу́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проу́чуймо |
| 2 особа | проу́чуй | проу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проу́чуватиму | проу́чуватимемо, проу́чуватимем |
| 2 особа | проу́чуватимеш | проу́чуватимете |
| 3 особа | проу́чуватиме | проу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проу́чую | проу́чуємо, проу́чуєм |
| 2 особа | проу́чуєш | проу́чуєте |
| 3 особа | проу́чує | проу́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| проу́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | проу́чував | проу́чували |
| жін. р. | проу́чувала |
| сер. р. | проу́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| проу́чувавши |
