| | |
| прочина́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (прокидатися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прочина́тися, прочина́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прочина́ймося, прочина́ймось |
| 2 особа | прочина́йся, прочина́йсь | прочина́йтеся, прочина́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочина́тимуся, прочина́тимусь | прочина́тимемося, прочина́тимемось, прочина́тимемся |
| 2 особа | прочина́тимешся | прочина́тиметеся, прочина́тиметесь |
| 3 особа | прочина́тиметься | прочина́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочина́юся, прочина́юсь | прочина́ємося, прочина́ємось, прочина́ємся |
| 2 особа | прочина́єшся | прочина́єтеся, прочина́єтесь |
| 3 особа | прочина́ється | прочина́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прочина́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прочина́вся, прочина́всь | прочина́лися, прочина́лись |
| жін. р. | прочина́лася, прочина́лась |
| сер. р. | прочина́лося, прочина́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прочина́вшись |
