| розкача́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розпліскатися, розплющитися; розхитатися) | ||
| Інфінітив | розкача́тися, розкача́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розкача́ється | розкача́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкача́вся, розкача́всь | розкача́лися, розкача́лись |
| жін.р. | розкача́лася, розкача́лась | |
| сер.р. | розкача́лося, розкача́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розкача́вшись | ||