| | |
| розки́датися1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (розлетітися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розки́датися, розки́датись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розки́даймося, розки́даймось |
| 2 особа | розки́дайся, розки́дайсь | розки́дайтеся, розки́дайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розки́даюся, розки́даюсь | розки́даємося, розки́даємось, розки́даємся |
| 2 особа | розки́даєшся | розки́даєтеся, розки́даєтесь |
| 3 особа | розки́дається | розки́даються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розки́дався, розки́давсь | розки́далися, розки́дались |
| жін.р. | розки́далася, розки́далась |
| сер.р. | розки́далося, розки́далось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розки́давшись |
