| розкро́їти – дієслово доконаного виду | ||
| (викроїти) | ||
| Інфінітив | розкро́їти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розкрі́ймо | |
| 2 особа | розкрі́й | розкрі́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розкро́ю | розкро́їмо, розкро́їм |
| 2 особа | розкро́їш | розкро́їте |
| 3 особа | розкро́їть | розкро́ять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розкро́їв | розкро́їли |
| жін.р. | розкро́їла | |
| сер.р. | розкро́їло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розкро́єний | ||
| Безособова форма | ||
| розкро́єно | ||
| Дієприслівник | ||
| розкро́ївши | ||