| розлу́нювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (лунати) | ||
| Інфінітив | розлу́нювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розлу́нюватиме | розлу́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розлу́нює | розлу́нюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розлу́нюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розлу́нював | розлу́нювали |
| жін. р. | розлу́нювала | |
| сер. р. | розлу́нювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розлу́нювавши | ||