| розо́рювати1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (орати) | ||
| Інфінітив | розо́рювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розо́рюймо | |
| 2 особа | розо́рюй | розо́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розо́рюватиму | розо́рюватимемо, розо́рюватимем |
| 2 особа | розо́рюватимеш | розо́рюватимете |
| 3 особа | розо́рюватиме | розо́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розо́рюю | розо́рюємо, розо́рюєм |
| 2 особа | розо́рюєш | розо́рюєте |
| 3 особа | розо́рює | розо́рюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| розо́рюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | розо́рював | розо́рювали |
| жін. р. | розо́рювала | |
| сер. р. | розо́рювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розо́рюваний | ||
| Безособова форма | ||
| розо́рювано | ||
| Дієприслівник | ||
| розо́рювавши | ||