| розпали́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпали́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпалі́мо, розпалі́м | |
| 2 особа | розпали́ | розпалі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпалю́ | розпа́лимо, розпа́лим |
| 2 особа | розпа́лиш | розпа́лите |
| 3 особа | розпа́лить | розпа́лять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпали́в | розпали́ли |
| жін.р. | розпали́ла | |
| сер.р. | розпали́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпа́лений | ||
| Безособова форма | ||
| розпа́лено | ||
| Дієприслівник | ||
| розпали́вши | ||