| розплю́щити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розплескати) | ||
| Інфінітив | розплю́щити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розплю́щмо | |
| 2 особа | розплю́щ | розплю́щте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розплю́щу | розплю́щимо, розплю́щим |
| 2 особа | розплю́щиш | розплю́щите |
| 3 особа | розплю́щить | розплю́щать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розплю́щив | розплю́щили |
| жін.р. | розплю́щила | |
| сер.р. | розплю́щило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розплю́щений | ||
| Безособова форма | ||
| розплю́щено | ||
| Дієприслівник | ||
| розплю́щивши | ||