| розпоро́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпоро́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | розпорі́мо, розпорі́м | |
| 2 особа | розпори́ | розпорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | розпорю́ | розпо́ремо, розпо́рем |
| 2 особа | розпо́реш | розпо́рете |
| 3 особа | розпо́ре | розпо́рють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпоро́в | розпоро́ли |
| жін.р. | розпоро́ла | |
| сер.р. | розпоро́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| розпо́рений, розпо́ротий | ||
| Безособова форма | ||
| розпо́рено, розпо́рото | ||
| Дієприслівник | ||
| розпоро́вши | ||