| розпоро́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | розпоро́тися, розпоро́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | розпо́реться | розпо́рються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | розпоро́вся, розпоро́всь | розпоро́лися, розпоро́лись |
| жін.р. | розпоро́лася, розпоро́лась | |
| сер.р. | розпоро́лося, розпоро́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| розпоро́вшись | ||