| | |
| розстібну́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | розстібну́тися, розстібну́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | розстібні́мося, розстібні́мось, розстібні́мся |
| 2 особа | розстібни́ся, розстібни́сь | розстібні́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | розстібну́ся, розстібну́сь | розстібнемо́ся, розстібнемо́сь, розстібне́мся |
| 2 особа | розстібне́шся | розстібнете́ся, розстібнете́сь |
| 3 особа | розстібне́ться | розстібну́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | розстібну́вся, розстібну́всь | розстібну́лися, розстібну́лись |
| жін.р. | розстібну́лася, розстібну́лась |
| сер.р. | розстібну́лося, розстібну́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| розстібну́вшись |
